Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного
чи соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а
згодом проросійські історики. «Смерть через голод» стала наслідком
цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто
геноцидом.
За 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні
і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були
заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та
Казахстан. За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод
1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та
соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний
комуністичний режим.
Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про
голод. У січні 1933 року радянською владою було зробленою заяву про
відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої
допомоги.
Голодомор як злочин геноциду у своїх актах засудили парламенти багатьох країн світу. Для українців міжнародне визнання Голодомору є свідченням встановлення
історичної справедливості щодо оцінки злочину проти людяності, скоєного
стосовно українського народу, та демонстрацією засудження дій
тоталітарного режиму, який знищив в Україні мільйони людей та підірвав
національний дух українства.
